Найбільш уразливими перед насильством з боку правоохоронних органів є соціальні сироти та діти, що перебувають у конфлікті із законом - ті, хто з різних причин не можуть розраховувати на допомогу своїх батьків та опікунів. Дуже часто контакти дітей зазначених груп зі співробітниками МВС супроводжуються психологічним тиском, незаконними затриманнями і жорстоким поводженням, яке може бути кваліфіковане як тортури.
На сьогоднішній день в Україні практично не існує ефективної системи роботи з дітьми, які перебувають у конфлікті із законом. Функціонуюча система орієнтована на покарання, а не на превентивні заходи - виховання та соціалізацію дітей груп ризику.

Для вирішення цих проблем у 2010 році в Україні стартував проект «Дії на захист дітей вразливих груп: досвід Польщі, Німеччини та України». Експерти з трьох країн, представники поліцейських відомств, соціальних служб та громадських організацій взялися за розробку рекомендацій щодо створення ефективної системи дотримання прав людини по відношенню до дітей груп ризику: дітям, що перебувають у конфлікті із законом, дітям вулиць і соціальним сиротам.
Ця громадська ініціатива реалізується в рамках Національної освітньої програми «Розуміємо права людини» і програми «Правозахисна дитяча мережа Донбасу».
Адмініструють проект фахівці правозахисного центру «Поступ» (Луганськ) за фінансової підтримки Фонду Роберта Боша, а також Фонду Стефана Баторія в рамках програми «Партнерство громадських ініціатив» через партнера проекту в Україну фундацію ПАУСІ.
Зрозуміло, у подібної ініціативи достатньо партнерів. Активну участь у реалізації проекту беруть представники Гельсінської Фундації Прав Людини (Варшава, Польща), ГО «Німецько-Російський обмін» (Берлін, Німеччина), ГО «М'АРТ» (Чернігів), ГО «МАРТ-ІН-клуб» (Макіївка), фундація «Громадська альтернатива».

Вже у квітні в рамках проекту в Чернігові відбувся триденний семінар «Міжнародні стандарти прав людини та поводження з неповнолітніми, які перебувають у конфлікті із законом: досвід Польщі, Німеччини та України». У семінарі взяли участь 20 експертів. Нам вдалося поговорити з однією з ключових фігур семінару, президентом ХОФ «Громадська Альтернатива» Марією Ясеновською.

- Що таке «превентивні заходи»? Розкажіть докладніше про європейський досвід щодо заміни покарання вихованням під час роботи з дітьми, які перебувають у конфлікті із законом.
Марія Ясеновська: У Європі давно керуються принципом: якщо дитина скоїла злочин - у цьому винні дорослі. Саме тому там немає системи покарання, а є превентивні заходи - запобіжні та виховні заходи, що застосовуються до дітей та підлітків. Подібні заходи застосовуються дуже активно і мають свою градацію: від загальних запобіжних заходів для всіх дітей до підлітків, які скоїли серйозні злочину. Наприклад у Польщі немає колоній і в'язниць для дітей - тільки інтернати, зовні дуже схожі на українські показові інтернати для дітей сиріт. У залежності від проступків розрізняють заклади різного ступеня обмеження волі. Я була в одному польському інтернаті для дівчат, які вчинили досить серйозні злочини. Вихованкам дозволялося ходити на дискотеки у військове училище. Були випадки народження дітей, і тоді адміністрація установи надавала дівчатам підтримку і допомогу.
Заходи обмеження свободи для неповнолітніх призначаються Сімейним судом - судовим органом, що займається виключно правовими питаннями, пов'язаними з дітьми та родиною. За виконанням вироку стежать куратори сімейних судів - люди, від яких багато в чому залежить термін перебування дитини у виправному закладі, оскільки Сімейний суд не визначає терміну обмеження волі. Дитина перевиховується під наглядом свого куратора, який спостерігає за процесом. Згодом куратор виносить питання про повернення дитини в суспільство на розгляд суду.

 - Які заходи виховання та соціалізації дітей групи ризику будуть найбільш ефективні для сучасної України? Чим можна замінити покарання?
Марія Ясеновська: Говорячи глобально починати впровадження нової системи в Україні необхідно з розмови про цінності, вихованні в сім'ї, школі. В нашій країні діти виховуються аж ніяк не на гуманістичних цінностях. Для них як і раніше актуальне твердження, що сильний завжди правий. Ми не навчилися виховувати, поважати думку дитини, її бажання, вибір.
А вже перетворення виправних закладів необхідно починати з вихователів та адміністрації. Дітям у таких закладах необхідна допомога психолога, вихователя, адже дитині необхідна підтримка у подоланні особистих психологічних бар'єрів, навчання соціальним навичкам, які ій допоможуть жити за законом сучасного суспільства після повернення з виправної (виховної) установи.

 - Чи фіксуються в Україні факти систематичних порушень прав дитини? Чи доведені ці факти до відома європейської громадськості?
Марія Ясеновська: Так, громадські організації постійно проводять моніторинги дотримання прав дитини. У тому числі в інтернатах, колоніях. У 2009 році ми навіть підготували альтернативну доповідь з прав дитини в ООН. Однак для України важливий системний державний моніторинг. Громадські працівники просто не встигають охопити все, та це й не їхнє завдання. Вони спрямовують свої ресурси та можливості на вирішення найбільш значущих проблем.
Гірше йдуть справи з офіційною інформацією. В основному у звітах йдеться про дітей-сиріт та кількість прийомних дітей. Інформація про дітей, що перебувають у конфлікті із законом, практично не надається.

- Констанці Фрітш, представник берлінського Центру координації допомоги дітям та молоді, пропонував організувати при управліннях МВС незалежні моніторингові групи. Як, на ваш погляд, поставиться до такої пропозиції керівництво МВС?
Марія Ясеновська: Тут все досить сумно. У 2009 році були спроби створення обласних громадських рад. Наша організація входить до складу Харківської ради, але, наскільки мені відомо, рада збиралася лише один раз.

 - Що загрожує Україні в разі, якщо вона не візьме до уваги рекомендації європейських експертів та ефективні механізми правового захисту вразливих груп населення (зокрема дітей групи ризику) так і не будуть запущені?
Марія Ясеновська: Нам як і раніше загрожує поширення жорстокості і насильства в суспільстві, формування агресивних і воєнізованих молодіжних угруповань і відсутність безпеки.
А при такому розкладі зниження рівня злочинності в Україні точно не передбачається.

.