Інтерв’ю відомої української письменниці Ірени Карпи для сайту Громадської кампанії проти встановлення цензури в Україні, у якому вона розповідає, чому її книги радять ставити на найвищі полиці книгарень у непрозорих пластикових пакетах.

Ірена Карпа - письменниця, журналістка, співачка, авторка пісень, з 1999 року виступає лідером гурту «QARPA».

Регулярно бере участь в акціях на підтримку української мови та культури; в профспілковому русі (членкиня Київської незалежної медіапрофспілки); в екологічних та політичних мітингах та пікетах; дає благодійні концерти, підтримуючи захисників бездомних тварин.

 Працювала на телебаченні: ведучою на каналах ICTV, «Інтер» та MTV Ukraine, експертом в передачі «Шустер Live» на каналі «Україна».

Що таке суспільна мораль по-українськи, як вона, на Вашу думку, виглядає?

• Виглядає на те, що основні моральні принципи незнищенні — вони самі себе чудово оберігають. Натомість те, що транслюють на цю тему наші державні мужички й дамочки та деякі «громадські» інституції, тхне спекуляцією. Тільки-но політики-чиновники закралися-забрехалися,  традиційно здіймається нова хвиля репету про загрозу «моралі» й «духовності» з боку підарасів, католиків,  євреїв, кавказців, авторів еротичних фотографій, людей, котрі палять тютюн і тих, хто пише відверті тексти… — потрібне підкресліть. Жалюгідно це – коли накидають суспільству середньовічно-вікторіанські «моральні» правила в сучасній  країні, що претендує на звання європейської. Це все гра на стереотипах людей настільки невільних, що причину всіх своїх бід вони бачать у свободі іншого.

Чи варта вона захисту й від кого?

• Від казенних моралістів та їхніх посіпак. У нас, судячи з дій держави,  цілком моральним є демонстративно вбивати тварин на вулицях, не дбати про нормальні умови життя інвалідів, красти квадратними кілометрами заповідники та міста кварталами, кидати за грати громадян, котрі відстоюють свої конституційні права, перебріхувати національну історію, канонізувати сталіна, дарувати споконвічно українські церкви ненажерливій церкві сусіда та захищати людей від сексу. Може, нарешті українці перестануть ним займатися і перестануть плодитися….

Хто, на Вашу думку, має її захищати?

• Громадяни особисто і в об’єднаннях від політиканів. І чим непримиренніші будуть методи, тим ефективніші.

Чи дійсно йдеться про захист моралі, коли про це говорять?

— Дійсно моральні особистості на цю тему не базікають на всі боки, вони власним життям подають приклад. Так само, як  справді релігійні люди на камери свічки в церкві не ставлять. 

Як захист суспільної моралі впливає на український культурний процес?

• Захист моралі смердить цензурою, а цензура вагітна репресіями. Найсумніше буде, якщо нікого вони в цьому болоті не здивують. Топили ж уже за сталіна українських письменників на баржі? А йому пам’ятники знову ставлять в Україні. Та ще й звинувачують у тероризмі тих, хто ідола прибрати вирішив.

Чи доводилося Вам відстоювати власну творчу свободу від зазіхань ентузіастів цензури?

• Моїм видавцям якось радили ставити мої книги на найвищі полиці книгарень у непрозорих пластикових пакетах (ну, як трупи, бува, на смітник викидають). Щоби "підлітки не дотягнулися". Чиновник, котрий це радив, явно має проблеми з психічним розвитком. Підлітків від ліліпутів відрізнити не може… Мої книжки продаються, як і продавалися — «голими».

Що мають робити люди, які розуміють загрози, пов’язані з існуванням цього закону, для того, щоб змінити ситуацію? Що б Ви могли їм порадити, до чого закликати?

- Коли допікає, брати в руки рекомендоване національною традицією знаряддя для відкидання гною — вила.

Прес-служба Правозахисногоцентру«Поступ»