Ева Летовська: у слов’янських посткомуністичних країнах є два слабкі місця

 

Відома польська громадська діячка, професорка права, перший польський Уповноважений з прав людини Ева Летовська поділилася своїм унікальним досвідом роботи у сфері забезпечення та захисту прав людини під час публічної лекції, що відбулася у Києві 20 березня 2013 року.

Розповідаючи про свою діяльність на посаді першого омбудсмена Польщі, Ева Летовська відмітила два слабкі місця, характерні для громадськості слов’янських посткомуністичних країн. Перше – це віра у правильність урядових рішень, друге – інертність та пасивність людей, очікування того, що зміни на краще відбудуться самі собою, без докладання зусиль. Саме боротьба з цими двома недоліками допомогла Еві Летовській досягти успіху не тільки на посаді омбудсмена, але й ініціювати значні перетворення у польському суспільстві.

Після утворення Конституційного Трибуналу, Уряд комуністичної Польщі з метою покращення іміджу режиму пішов на створення посади Уповноваженого з прав людини, розраховуючи, що цей посадовець гратиме роль маріонетки. Але сподівання на контрольованість омбудсмена не виправдались. Ще у 1987 року повноваження його були невизначені, а вже за лічені роки пані Летовській вдалося розширити поле своєї діяльності та полегшити процес демократичних перетворень у Польщі.

Для неї – людини, яка виховувалась комуністичною ідеологією, було важко перебороти у собі віру в безпомилковість рішень держави. У країнах Західної Європи ще з XIX ст. звичайні люди ставили під сумнів урядові рішення, звертались зі скаргами до суду і тим самим відстоювали свої права. У Східній Європі вже після другої світової війни виросло два покоління людей, які не усвідомлювали, що рішення уряду можна оскаржити. Це був перший недолік, за усунення якого взялась омбудсмен.

Згідно з польським законодавством, пересічні громадяни не мають права звертатися зі скаргами до Конституційного трибуналу. Проте вони можуть подати звернення щодо відповідності тої чи іншої правової норми польської Конституції. Саме цим правом скористалась свого часу пані Летовська як омбудсмен.

Своєю ключовою перемогою вона вважає звернення до Конституційного трибуналу з перевіркою на конституційність рішень Міністерства оборони Польщі. У Трибуналі їй повідомили, що звернення щодо оскарження рішень Міністерства оборони Польщі не входять до повноважень омбудсмена. Проте пані Летовська довела, що має достатньо повноважень для перевірки цих рішень на відповідність Конституції. У результаті Трибунал прийняв так звану Сигналізацію – правовий акт про порушення законодавства з боку Міністерства оборони Польщі.

Пані Летовська у цій справі не змінила законодавство. Але вона звернула увагу суспільства на порушення. За словами Летовської, у справах захисту прав людини не слід боятись програшу і вимагати від себе стовідсоткового досягнення мети. Навіть коли ти здолаєш 50% - це вже перемога!

Тестування законодавства шляхом перевірки на відповідність Конституції цілюще впливає на законотворчий процес у державі. Це довели ще декілька перемог суспільства. По-перше, завдяки численним зверненням, Конституційний Трибунал Польщі, який не міг перевіряти на конституційність норми законодавства, прийняті до його створення, отримав повноваження перевіряти старі норми, до яких внесені зміни.

По-друге, у Конституції Польщі 1997 року було закріплено право звернення до Конституційного Трибуналу зі скаргою на перевірку конституційної основи вироку суду, чим тепер часто користуються адвокати, які хочуть змінити вирок суду.

По-третє, будь-якому суду було надано право звертатись до Конституційного Трибуналу за роз’ясненням про застосування правової норми, яка використовується суддею під час судового розгляду.

Таким чином, активна позиція омбудсмена, ОГС та суспільства допомогла Конституційному трибуналу розширити свої компетенції.

Нині польське суспільство намагається подолати чергову проблему. Законодавство країни закріплює право громадян на медицину, проте усі державні медичні заклади приватизовано і віддано у приватну власність. У результаті держава фактично не має змоги реалізувати закріплені права громадян. Тому громадськість має активізуватися і змусити державу не порушувати своїх прав. А для цього необхідно постійно спонукати суспільство до активності двома шляхами: через діяльність ОГС, омбудсмена, ЗМІ, соціальні мережі, а також  через звернення зі скаргами щодо перевірки рішень держави на конституційність. Тільки так необхідно діяти у демократичних суспільствах!

«Посада омбудсмена – це не владна посада, це орган впливу. Омбудсмен – як ОГС, він може лише вказувати на порушення прав людини у тій чи іншій сфері і звертатися з вимогами про усунення цих порушень. А для більшої ефективності необхідна синергія з ОГС та ЗМІ», - пояснювала українським слухачам лекторка. Про свій досвід співпраці з цими стовпами демократичного суспільства вона теж розповіла українській аудиторії.

Коли пані Летовська починала працювати на посаді омбудсмена, ЗМІ були зацікавлені у висвітленні проблем порушення прав людини і активно взаємодіяли. Проте нині, через поступову комерціалізацію ЗМІ, спостерігається втрата їх інтересу до цих проблем. Ще з часів нестабільності, у пошуках заробітку та в боротьбі за увагу аудиторії, засоби масової інформації стали виконувати швидше розважальну функцію, аніж інформативну. Відбулось злиття таких понять як “information” (інформація) та “entertainment” (розвага), і тепер усі ЗМІ – це сфера “infotainment” (розважальна інформація).  Нині проблема порушень прав людини, яка не може розважити аудиторію, для ЗМІ просто нецікава. Натомість з’явились інші засоби комунікації - Інтернет-блоги, форуми, соціальні мережі тощо. Їх треба, звичайно, використовувати – як і будь-які можливості у досягненні нашої гарної мети.

Слов’янам властива віра у те, що проблеми вирішаться самі, якимось магічним чином – чарівною паличкою, наприклад. Але ж це не так! Замкнені двері самі не відкриються – у них необхідно активно стукатись. Ева Летовська довела це власними діями, більше того, своїм прикладом вона змінила погляди багатьох співгромадян на вирішення проблем.

Довідково: Ева Летовська народилася 22 березня 1940 р. у Варшаві. У 1962 р. закінчила юридичний факультет Варшавського університету, у 1963-1965 рр. вивчала суддівську справу. Наукову ступінь отримала у 1968 р., кваліфікацію доктора з цивільного права – у 1975 р. У 1977—1987 рр. була головою Інституту юридичних досліджень Польської академії наук. З 1987 до 1992 рр. працювала на посаді Уповноваженого з прав людини. З 1993 р. вона є членом Комітету експертів з застосування конвенцій та рекомендацій Міжнародного бюро праці (Женева). У 1994 р. – лектор університету Сорбонна у Парижі. У 1999 – 2002 рр. була суддею Вищого адміністративного суду. З 2002 до 2011 рр. – суддя Конституційного Трибуналу Республіки Польща. Вона є автором 19 книг з цивільного та конституційного права, випустила понад 300 статей та інших публікацій. Нині активно займається викладацькою та суспільною діяльністю. Член-кореспондент Польської академії мистецтва і наук, член академії Порівняльного права у Парижі, член Хельсінкського комітету, член Міжнародної комісії юристів у Женеві. Ева Летовська отримала багато премій за активність у галузі освітніх програм з права, зокрема, у 1993 році вона була номінована на премію «Жінка року». 

Автор: Оксана Зайцева
Редактор: Анжеліка Клайзнер
Фото: http://www.undp.org.ua


Source URL: https://postup.lg.ua/node/982