31 травня пішла моніторити на доступність для мало мобільних груп населення Чернівецькийокружнийадміністративнийсуд. Варто наголосити, що суд не має свого власного приміщення, а тому орендує його то тут, то там. Раніше він був у висотці -  в будівлі заводу «Кварц». Наразі ж він орендує приміщення в Чернівецькій філії «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ».
 
Отож, людині, яка не знає, що десь в тому районі знаходиться Чернівецький окружний адміністративний суд, то навряд чи його легко знайти. Адже якоїсь вивіски чи вказівника з дороги немає. Щоб дістатися суду, треба подолати не один бордюр.
 
Є біля адмінсуду заїзд для автівок зі шлагбаумом без бордюру. Інший ж, що для людей, з невеликим (близько 10 см) спуском. До самого входу в приміщення суду треба подолати метрів 10, заповнених вщент автівками. Коли ж я намірилась сфотографувати вхід і сходи до приміщення, працівники суду мені сказали, що це не можна робити, бо є режимним об’єктом, треба дозвіл голови суду.
 


Я все ж спромоглась зробити кілька знімків. Коли ж зайшла всередину, мені сказали, що там неможна знімати. Голова суду Анатолій Огородник вказав, що тут немає що знімати, а тому цього робити не потрібно. На моє запитання – на якій підставі, яким законом це передбачено, відповіді я не отримала. Тобто, це було особисте рішення голови Чернівецького окружного адміністративного суду.
 
Тому буде мало фотографій (дві я змогла зробити з мобільного телефону).
 
Отож, ні пандусу, ні кнопки виклику при вході до адмінсуду немає. Людині треба подолати 3 сходинки (разом близько 50 см.), щоб під’їхати до дверей. Там на неї чекає вузенький металошукач та висока стійка, за якою сидить працівник міліції.

На першому поверсі знаходиться канцелярія. В звичайному кабінеті представнику ММГН проблем особливих з доступом не мало б виникнути. Але уявити собі, як він має подолати  близько 30 сходинок, аби дістатись другого поверху, важко. Прохід до приміщень на другий поверх, до речі, можливий у разі наявності спеціальної картки, яку мають працівники суду. Сама ж кнопка знаходиться на рівні грудей.

На другому поверсі коридори широкі, просторі. Дверні пороги 5-7 см.
 
Щодо санвузла, то я його так і не знайшла. Вказівників немає. Але, як повідомили мені, санвузол не пристосований до ММГН. В що дуже навіть віриться, бо все приміщення для них не пристосоване.
 
В розмові з працівниками суду з’ясувалось, що вже до липня обіцяють встановити пандус і кнопку виклику. Біля детектора встановлять спеціальну огорожу, щоб ММГН могли проїхати після перевірки документів тощо. Щодо другого поверху, то тут все дуже складно, адже потрібно переобладнувати приміщення. Але суд його орендує. В суді переконують, що все упирається в фінансування та погодження з орендарем переобладнання приміщень.
 
Примітно, що якраз перед візитом до суду, я зустріла свого знайомого, голову ГО «Безбар’єрне місто» Андрія Шевчука. Він мені сказав, що якщо немає заїзду до суду для ММГН, то дивитись, що там всередині вже не так важливо. Певно, в Чернівецькому окружному адміністративному суді підсвідомо теж так вважають, тому свідомо перешкоджали здійснювати мою журналістську діяльність – інформувати про доступність судів в Чернівецькій області для ММГН.  
 
Надія Вірна