Днями у Луганську відбувся круглий стіл, за яким правозахисники, громадські активісти та представники регіональних виконавчих та судових органів обговорили проблеми мирних зібрань на території Луганської області. У заході взяли участь представники громадських організацій, активісти, юристи, представники управління з питань внутрішньої політики Луганської обласної державної адміністрації та Луганського міськвиконкому, адміністративного суду тощо. Захід було проведеноВсеукраїнською ініціативою «За мирний протест!» і Національним Демократичним Інститутом США. Координацію дій Ініціативи в Луганській області взяв на себе Правозахисний центр «Поступ».

Про те, яку роль відіграють мирні протести в сучасному світі, та яка ситуація склалася в Україні, розповів президент Інституту «Республіка», член правління УГСПЛ Володимир Чемерис: «Мирні зібрання на сьогодні - це єдиний спосіб відстояти права. За допомогою протестів громадяни можуть міняти Україну, міняти життя. З кожним роком підвищується активність громадського сектору та зростає кількість протестних акцій. На жаль, влада хоче забрати цей інструмент. Тож з ростом кількості зібрань ми фіксуємо збільшення випадків судових заборон. За ствердженням місцевих жителів, у Луганську проблем із дотриманням права на мирні зібрання не так і багато, але це не означає, що про існування проблеми не варто говорити. Ми хочемо провести конструктивний діалог між громадськими активістами та місцевою владою. Звичайно ж, у нас виникає багато суперечок під час спілкування з чиновниками, але після кількох круглих столів та бесід наші позиції значно зблизились. Маємо надію, що після такої роботи між нами щось зміниться – громадський сектор зрозуміє, що перед нами не вороги, а адміністрація усвідомить, що ті люди, які виходять на мітинги, не потенційні злочинці, а громадяни, які відстоюють свої права. Головною проблемою на сьогодні є те, що в Україні немає закону про мирні зібрання. Це дає владі змогу забороняти заходи, які є для неї незручними. Зараз порядок проведення мирних протестів регулює лише 39 стаття Конституції, роз’яснена Конституційним Судом лише щодо терміну сповіщення про проведення заходу. Такий короткий текст дає простір для фантазії. Наприклад, дуже часто забороняють на тій підставі, що в обраному місці вже заявлена інша акція. Серед рішень Європейського Суду наразі немає жодного рішення щодо України, лише дві справи перебувають зараз на розгляді. Але є інші прецедентні справи, рішення яких Україна має виконувати. Зокрема про контр демонстрації. У рішенні йдеться про те, що контр демонстрацію забороняти неможна, оскільки це свідомий вибір громадян висловити незгоду із чужою думкою. На жаль, в Україні  суди часто посилаються на Указ Президії СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28 липня 1988 року, відповідно до якого мирні збори мають дозвільний, а не повідомчий характер. Але попри Закон «Про правонаступництво», Указ не є законодавчим актом, до того ж протирічить Конституції України», - розповідає правозахисник про загальну ситуацію в країні та закликає луганських чиновників розповісти про ситуацію в регіоні.

«У нас майже не було практики розгляду справ щодо заборони заходів громадських організацій. Був лише один випадок: під будівлею обладміністрації заявляли акцію, в програмі якої було зазначено спалення прапору НАТО. Тоді захід міг втратити статус мирного зібрання. Але яка в такому випадку має бути доказова база? Якщо під час спалення прапору виникне пожежа? Які докази потрібні суду, щоб визнати, що мирне зібрання становить загрозу? Яким чином довести у суді, що правоохоронні органи не зможуть забезпечити громадський порядок та безпеку у такій ситуації? Щодо повідомлення, то 15 хвилин місцевим органам влади не вистачить, щоб забезпечити безпеку громадян», - поділилась своїм поглядом на регіональні проблеми представниця окружного адміністративного суду Оксана Солоніченко, наголосивши на тому, що в нас не такий «скандальний» регіон, де проводиться багато мирних зібрань.

Володимир Меркель, заступник начальника Луганського обласного управління охорони громадського порядку УМВС України в Луганській області, також поділився своїм баченням щодо закону про мирні зібрання: «Варто обмежити місця проведення масових заходів, заборонити акції на залізничних коліях, біля газопроводів, трубопроводів, естокад, автомагістралей. Самі розумієте, що то – дуже небезпечно». – Найбільше луганська міліція переймається тим, що дії однієї людини, яка прагне у будь-який спосіб заявити про свою проблему, може спричинити наслідки для багатьох і навіть призвести до катастрофи. Також представник ОВС переконаний, що треба обмежити мінімальний термін подання повідомлення принаймні двома днями.

Богдан Бондаренко,юрист та журналіст з Алчевська, що представляв на круглому столі Комітет виборців України, зауважив іншу проблему: Закон «Про місцеве самоврядування», з посиланням на який регіональна влада часто обмежує право громадян мирно збиратись. Указом Алчевської міськради визначені місця для проведення масових заходів (якомога далі від держустанов та центральних площ), подання повідомлення за 15 (!) діб до запланованого заходу. «Ми пропонуємо місцевій владі розрахувати, який час потрібен для забезпечення безпеки відповідно до кількості заявлених учасників. Зараз триває обговорення цієї пропозиції. Регіонали погоджуються, що в указі багато дурні, що документ варто демократизувати, але політичної волі поки не вистачає. Але попри існування такого неякісного документу, в алчевський суд жодного разу не забороняв захід. Влада, зважаючи на недоліки указу, не реагує на його порушення», - тішиться правозахисник.

«У містах час від часу намагаються запровадити норми, які б визначали, де заборонено мирно збиратись, а де можна. Наприклад, у Харкові навіть існує така узгоджувальна рада. Це працювало до того часу, поки до Харкова не дійшло, що повідомляти можна навіть факсом чи телеграмою, – коментує ситуацію в Алчевську один з координаторів кампанії «За мирний протест!» Михайло Лебедь. – Як же трактують «мирність» Керівні принципи зі свободи мирних зібрань ОБСЄ: не відбувається насильства як такого та не відбувається заклику до насильства. Спалювання прапора до мирного зібрання не має стосунку, там немає безпосередньо насильства. Інше питання – пожежа. У згаданих Принципах є таке положення, як пропорційність. Існують різні засоби обмеження права на мирний протест. Крайній захід – заборонити.  Прикладом може бути факельна хода. Якщо маршрут ходи пролягає поблизу бензозаправки, не можна забороняти захід, але за рішенням суду чи під час заходу варто запропонувати змінити маршрут ходи чи перейти на інший бік вулиці. Це і є пропорційність обмежень. Що ж стосується права на  пересування, яке може бути обмежено у зв’язку з мирним протестом, то право на пересування та зібрання однаково пріоритетні. Тож варто прагнути до діалогу, щоб мінімізувати збитки».

Начальник Управління з питань внутрішньої політики ЛОДА Марія Борзенко закликала до діалогу громадськості з владою, в наслідок чого зникає потреба у забороні. Розповіла про позитивний досвід контакту з громадськістю та не забула акцентувати на необхідності чітко прописаних обмежень права на зібрання. Марія навіть зробила кілька зауважень щодо якості законопроекту про мирні зібрання, укладений координаційною групою ініціативи «За мирний протест!», з текстом якого ознайомилась в ході круглого столу, та висловила свою готовність сприяти дотриманню однієї з базових свобод.

Завершив конструктивний діалог і спрямував дискусію в русло взаємних претензій представник Управління з питань внутрішньої політики Луганського міськвиконкому. Він поскаржився на те, що громадські активісти заважають якісній роботі правоохоронних органів, оскільки у кожному повідомленні про захід зазначають велику кількість учасників, що не відповідає дійсності. Він досить агресивно відгукувався про малочисельні заходи та затвердив, що сьогодні за кожною акцією ховається грошове вливання. У свою чергу представники громадськості спробували з’ясувати, на якій підставі та з якою метою проводиться оперативна «таємна» зйомка публічних акцій, на що представники правоохоронних органів не змогли відповісти нічого розбірливого.

А тим часом, поки у Луганську правозахисники та чиновники дискутують, чи потрібен в Україні закон, який унормує проведення мирних зібрань, і яким він має бути, Верховна Рада поза розкладом сесійного тижня виносить на розгляд законопроект №2450 «Про порядок організації і проведення мирних заходів», що отримав вкрай негативний відгук Венеціанської комісії Нагадаємо, що запропонований законодавчий акт передбачає повідомлення влади про захід не менше ніж за 4 дні до його проведення, а також фактично унеможливлює проведення спонтанного мирного заходу (стихійний протест і т.п.). Але як кажуть луганські правозахисники, політичної волі вирішити, що робити із законопроектом, у парламенту не вистачило. Документ переданий на повторне друге читання. Сподіваємося, що у питанні громадської активності влада врешті дослухається до думки головного суб’єкта законопроекту – свідомого громадянського сектору – та візьме до уваги усі зауваження та побажання правозахисників.

Фото з круглого столу дивіться на сайті ПЦ «Поступ»

http://postup.lg.ua/gallery/krugliy-stil-za-mirniy-protest

Прес-служба Правозахисного центру «Поступ»