Рік тому, в ніч на 5 листопада 2011 р. п'ятеро п'яних луганчан в під'їзді будинку № 7 на кварталі Героїв Брестської Фортеці напали на двох молодих нігерійців, студентів місцевих університетів. На адресу африканців спочатку звучали расистські образи і погрози, потім обох збили з ніг і стали бити. Один з нігерійців втратив свідомість після першого удару, а другому вдалося піднятися і озброїтися шийкою пляшки, що розбилася при падінні. Захищаючись, Олаолу Фемі наосліп розмахував осколком і завдав нападникам кілька порізів і ударів. Вже через 12 годин він був затриманий у дворі будинку, де знімав квартиру, за підозрою в скоєнні особливо тяжкого злочину - заздалегідь спланованого замаху на вбивство - і до цього дня так і не вийшов на свободу. За чутками, нападники вирішили таким чином покарати африканця, який мав сміливість дати їм відсіч, і скористалися для цього своїми зв'язками в органах слідства.

 

У понеділок 5 листопада 2012 відбудеться «ювілейне» засідання у справі Фемі. В останні тижні, процес розгляду істотно прискорився. Якщо до цього засідання тривали в середньому близько півгодини і проходили з періодичністю раз на місяць, то тепер їх тривалість збільшилася до 3-6 годин і перерви - не більше 3 днів. Найімовірніше, цей поспіх пов'язаний і з широким суспільним резонансом - справа вийшла далеко за межі країни - і з майбутнім вступом в силу нового кримінально-процесуального кодексу. обвинуваченню важливо, щоб вирок був оприлюднений до 20 листопада. Рятуючи репутацію прокуратури, суд, швидше за все, винесе обвинувальний вирок, хоча і за менш тяжкою статтею.

 

Судове слідство ясно показало, що обвинувальний висновок, підготовлений прокуратурою, «ґрунтується ні на чому» - докази, розглянуті в ході судового слідства, повністю суперечать висновкам обвинувачення. Обвинувачення ганебно розвалюється на очах журналістів і спостерігачів. Однак, не дивлячись на це, 2 листопада суд в черговий раз відхилив клопотання адвокатів Фемі про зміну запобіжного заходу на підписку про невиїзд. Всупереч справедливості і здоровому глузду двадцятишестирічний нігерієць залишається за ґратами ще на невизначений час.

 

Схоже, що слідчі, які писали обвинувальний висновок, розраховували виключно на непублічність процесу, яка дозволила б уникнути глибокого вивчення доказів. Цей план з тріском провалився. Але навіть це не є гарантією справедливого судового рішення - політична доцільність, міркування збереження честі міліцейсько-прокурорських мундирів і в цей раз можуть взяти верх.

 

Підбиваючи невтішні підсумки минулого року, пропонуємо вам аналіз подій, що відбулися з точки зору законності та дотримання прав людини.

 

 

Події 5 листопада 2011

 

Увечері 4 листопада 2011 р. Фемі Олаолу був в гостях у свого знайомого Макдоналда Кочені разом з трьома друзями Еніолою Судаді, Віктором Сіону та Крісом Адібі. Компанія вирішила повечеряти в квартирі Олаолу (нігерійці боялися вечорами виходити в публічні місця після нашумілого групового нападу радикально налаштованих молодих людей на арабський фаст-фуд і побиття іноземних студентів 1 листопада 2011 року). Віктор Сіону, Фемі Олаолу, Еніола Судаді та Кріс Адібі поїхали на таксі спочатку у квартиру Віктора і Кріса, щоб взяти у них гроші, збираючись потім їхати додому до Фемі. Машина зупинилася біля будинку № 7 на кварталі Героїв Брестської Фортеці, Віктор і Кріс попрямували у свою квартиру, а Фемі та Еніола залишилися чекати в таксі. Віктор і Кріс були відсутні довше, ніж розраховували їхні друзі. Еніола вийшов з машини, щоб зробити телефонний дзвінок. У цей момент група, що знаходилася неподалік, з 3 хлопців та 2 дівчат стала викрикувати образи на адресу нігерійців. Молоді люди називали Еніолу мавпою і вимагали від нього забратися назад в Африку. Відчувши небезпеку, Фемі вийшов з машини і повів Еніолу в під'їзд, розраховуючи уникнути конфлікту, укрившись у квартирі Віктора та Кріса. Група молодих людей швидко рушила в бік нігерійців і, не давши їм закрити за собою двері під'їзду, збила обох з ніг і стала бити ногами і руками. Еніола після першого ж удару в голову впав і втратив свідомість. Олаолу Фемі вдалося піднятися, він взяв у руку уламок пляшки, що розбилася при падінні, і став розмахувати ним з боку в бік, щоб налякати нападників. Однак, молоді люди були п'яні і, не оцінивши загрози, продовжували намагатися наносити Фемі удари. В результаті цього троє з нападників отримали різані рани, пізніше кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження, що не представляють небезпеки для життя. Отримавши поранення, молоді люди припинили атаку, а одна з дівчат почала дзвонити по телефону (за припущенням Фемі, намагалася кликати знайомих на допомогу). Олаолу Фемі підняв лежачого на підлозі Еніолу і допоміг йому піднятися на третій поверх, розраховуючи, що йому відкриють друзі. Побоюючись повторного нападу, Фемі лишив під'їзд, взяв таксі та поїхав до себе додому на квартал Мирний.

Вранці його розбудив телефонний дзвінок від одного з представників нігерійської громади, який повідомив йому, що проти нього порушено кримінальну справу і йому необхідно з'явитися для надання пояснень у Ленінський районний відділ міліції. За словами Фемі, він мав намір їхати в міліцію, але був затриманий оперативними співробітниками у дворі будинку, де проживав. Напад на нігерійців було скоєно в ніч на 5 листопада (близько опівночі), а затримання Олаолу Фемі було проведено вже вранці 5 листопада. Після закінчення відбору пояснень у нього та в осіб, які називають себе потерпілими, Олаолу Фемі за рішенням суду був взятий під варту і до сьогодні перебуває в попередньому ув'язненні. Не дивлячись на кваліфікацію отриманих нападниками пошкоджень, як легкі тілесні, Олаолу Фемі було висунуто звинувачення в заздалегідь спланованому і завершеному замаху на вбивство, а також у злісному хуліганстві. Санкції даних статей (115 ч. 2 і 296 ч. 4 КК України) передбачають позбавлення волі строком від 15 років до довічного ув’язнення.

 

Слідство і суд

 

8 листопада 2011 Олаолу Фемі був взяятий під варту та поміщений до Луганського слідчого ізолятору. Аргументуючи необхідність такої санкції, представник прокуратури заявив, що підозрюваний переховувався від міліції і є ризик, що, залишаючись на волі, він сховається від правосуддя або буде намагатися чинити тиск на потерпілих і суд. Проте об'єктивних фактів, що дозволяють це стверджувати, прокуратурою озвучено не було. З моменту інциденту до моменту затримання Фемі пройшло близько 12 годин і весь цей час він перебував у своїй квартирі. Олаолу Фемі характеризується викладачами і кураторами університету, в якому він проходив навчання, а також сокурсниками та знайомими, як спокійний, урівноважений і відповідальний хлопець, що не має шкідливих звичок. З першого курсу Фемі був старостою групи, не мав приводів у міліцію, не здійснював ніяких карних діянь. На противагу особам, що називають себе потерпілими, один з яких, за наявною інформацією, проходив лікування від наркотичної залежності, а інший фігурує у ще одній кримінальній справі, в якій, за нашими даними, ледве уникнув статусу обвинуваченого.

 

Не дивлячись на те, що нігерійці не володіють ані українською, ані російською мовами, під час відбору первинних свідчень у Ленінському районному відділі міліції м. Луганська, підозрюваному Олаолу Фемі та свідку Еніолі Судаді не були надані кваліфіковані перекладачі. Фемі стверджує, що погано розумів суть поставлених питань та його відповіді, що містяться в протоколі допиту, не відповідають тим поясненням, які він давав у дійсності.

 

Кваліфікований перекладач не надавався Олаоулу Фемі протягом усього досудового слідства. Кваліфікація осіб, внесених у протоколи, складені в ході слідчих дій, не підтверджена. Фемі не підписав жодного процесуального документа на зрозумілій для нього мові, всі протоколи були складені російською мовою. Фактично, з матеріалами справи і з обвинувальним висновком обвинувачений зміг познайомитися тільки через 6 місяців після затримання, в ході судового засідання.

 

Також можна припустити, що через відсутність кваліфікованого перекладача, під час медичного огляду не були зафіксовані численні забої та садна, отримані Фемі 5 листопада 2011 під час нападу. За словами Фемі, медичний експерт повністю проігнорувала його скарги на здоров'я (удари волосної частини голови, обличчя, рук, тулуба, сильне садно і забій в районі хребта).

 

У міліції і в слідчому ізоляторі Фемі неодноразово звертався за медичною допомогою. Протягом кількох місяців він страждав від болю в спині та голові, внаслідок отриманих ушкоджень. Однак медична допомога йому надана не була. За його словами, тільки явні різані рани руки були оброблені зеленкою. Необхідні для його здоров'я медичні препарати він зміг отримати лише через 10 днів, після входження в справу адвокатів Людмили Гавриш та Андрія Мінаєва. Ненадання необхідної медичної допомоги в ситуації, коли обвинувачуваний знаходився в положенні, повністю залежному від посадових осіб слідчого ізолятора, у відповідності зі стандартами статті 3 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, на наш погляд, може бути кваліфіковано як жорстоке або таке, що принижує людську гідність, поводження (див. рішення ЄСПЛ у справах Hummatov v. Azerbaijan, Chudobin v. Russia і ін)

 

Обвинувальний висновок, поданий прокуратурою в ході суду, заснований виключно на свідченнях осіб, які називають себе потерпілими. Згідно з обвинувальним висновком, Олаолу Фемі, керуючись хуліганськими мотивами і маючи умисел відняти життя у чотирьох молодих людей, перебуваючи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, завдав "постраждалим" множинні колото-різані рани, удари і садна голови, рук і спини, закриті та відкриті черепно-мозкові травми. А на завершення нападу вистрілив в одного з "постраждалих", що лежав на підлозі під'їзду, з невстановленої вогнепальної зброї (завдавши проникаюче вогнепальне поранення в ногу), після чого зник з місця злочину.

 

Обвинувальний висновок суперечить висновкам судово-медичних експертиз, які містяться в матеріалах справи. Так, наприклад, в обвинувальному висновку істотно перебільшена тяжкість ушкоджень, отриманих "потерпілими" в ході інциденту: рани постраждалих названі колото-різаними, що спричинили серйозний розлад здоров'я і загрожували життю "потерпілих". Тоді як у висновках судово-медичної експертизи, що містяться в матеріалах справи, вони кваліфіковані як різані рани, що не представляють загрози життю і здоров'ю. Ні в одного з "постраждалих" струс головного мозку не підтверджено клінічними даними.

 

Так само в обвинувальному висновку описані тілесні ушкодження, завдані "потерпілїй" Інні Пашковій (поріз верхньої губи, струс головного мозку), тоді як наявними у справі висновками експертизи ці пошкодження не підтверджені (у Пашкової повністю відсутні ушкодження).

 

На думку криміналістів, подібний характер пошкоджень - різані, а не колоті рани - характерний для захисту, а не для нападу. З великим ступенем імовірності можна припустити, що посадові особи прокуратури також знали про це і цілеспрямовано спотворили висновки судово-медичної експертизи, назвавши в обвинувальному висновку рани, отримані постраждалими «колото-різаними».

 

Згідно з обвинувальним висновком, Олаолу Фемі та Еніола Судаді в ніч з 4 на 5 листопада 2011 перебували в стані алкогольного сп'яніння, а в крові Фемі виявлені сліди наркотичних речовин. Однак, озвучені в процесі судового слідства матеріали судово-медичної експертизи не містять інформації, що дозволяє зробити такий висновок. В той час, як у всіх п'ятьох нападників встановлено алкогольне сп'яніння.

 

Прокуратура наполягає на тому, що обвинувачений, завершуючи свій злочинний задум, вистрілив у ногу Віталія Гамана. Однак, згідно з висновком судово-медичної експертизи, на одязі "постраждалого" не знайдено пошкоджень від пострілу (виключно різані та рвані лінійні ушкодження). Так само не знайдено слідів міді і пороху, що вказують на те, що постріл міг мати місце. Жоден з "потерпілих", допитаних в ході судового слідства не бачив в руках Олаолу Фемі або Еніоли Судаді чого-небудь схожого на вогнепальну зброю.

 

 

Звертаючи увагу на  вищевикладене, обвинувальний висновок, на підставі якого прокуратура кваліфікувала злочин, викликає як мінімум сильне здивування. У відповідь на численні звернення громадян, що вимагають відновлення справедливості у справі Олаолу Фемі, прокуратура не обтяжує себе поясненнями, чому обвинувальний висновок ґрунтується на інформації, не підтвердженій матеріалами справи. Абсолютно незрозумілим залишається, звідки прокуратура списала алкогольне і наркотичне сп'яніння у Фемі, колоті рани і струсу мозку в "постраждалих", постріл у ногу Віталію Гаману?

 

В ході досудового та судового слідства адвокати тричі клопотали про зміну запобіжного заходу для Олаолу Фемі на підписку про невиїзд. Тричі представники прокуратури заявляли протест проти звільнення його з-під варти, не засновуючи свою позицію на нових фактах на користь арешту обвинуваченого. Аргументація прокурорів повторювалася від клопотання до клопотання і суд брав до уваги їхню позицію. Хотілося б звернути увагу, що це суперечить стандартам статті 5 Конвенції про права людини та основних свобод, сформульованим у рішеннях Європейського Суду з Прав Людини. Зокрема, у справі Харченко проти України (заява № 40107/02, рішення від 10.02.2011) та ряді інших справ, Європейський суд зазначає, що практика тримання під вартою протягом невизначеного і необмеженого терміну сама по собі суперечить принципу правової визначеності, який випливає з Конвенції, як один з основних елементів верховенства права. Крім того, Суд зазначив, що відсутність підстав у судових рішеннях, що стосуються утримання під вартою впродовж тривалого часу не відповідає принципу захисту від свавілля, закріпленому в п. 1 статті 5 Конвенції. (Див. рішення у справі Solovey and Zozulya v. Ukraine, № № 40774/02 та 4048/03, від 27 .11.2008). Крім того, у справі Харченко проти України, Суд говорить про неприпустимість ухвалення судових рішень про продовження строку попереднього арешту без приведення нових вагомих підстав для прийняття такого рішення. Однак у цій справі, так само, як і в справі Харченко, таких підстав ні прокуратура, ні суд не наводили.

 

Також слід звернути увагу на те, що "потерпілі" не менше трьох разів істотно змінювали свої свідчення. Пояснення, дані ними на попередньому слідстві суттєво відрізняються від показань, даних пізніше під час досудового слідства. А версії того, що відбувається, озвучені усіма чотирма "потерпілими" в ході судових допитів, відрізняються від показань, що містяться в протоколах досудового слідства. Двоє з "потерпілих" міняли свідчення, дані вже під час допитів у суді. Більш того, свідчення "потерпілих", в яких вони описують інцидент 5 листопада 2011, у деяких важливих для слідства моментах суперечать один-одному.

 

Є підстави припускати, що на хід слідства могли вплинути родичі "постраждалого" Дмитра Леменчука, що працюють в органах внутрішніх справ. Мати іншого «потерпілого» Валентина Гаман навіть в інтерв'ю журналістам не приховувала, що про хід розслідування її інформували джерела в прокуратурі.

 

 

Післямова

 

Таким чином, луганська міліція і прокуратура в черговий раз сіли в калюжу, вигороджуючи безчинства дітей своїх чиновників. Однак, поки на підставі навмисне спотвореної інформації не винесено несправедливий вирок, прокуратура ще може уникнути ганьби. Для цього їй слід визнати численні порушення, допущені в ході досудового слідства, провести ретельну перевірку, встановити та покарати винних у вказаних порушеннях, і зробити все в рамках своїх повноважень для зняття всіх обвинувачень з Олаолу Сунканмі Фемі.

 

 

 

 

Костянтин Рєуцький,

Ініціатива «Справедливість для Олаолу Фемі»