ЗАЯВА «ІНСТИТУТУ РЕСПУБЛІКА» ТА ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ІНІЦІАТИВИ «ЗА МИРНИЙ ПРОТЕСТ!»

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД НЕ МОЖЕ ВСТАНОВЛЮВАТИ БУДЬ-ЯКІ ТЕРМІНИ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО МИРНІ ЗІБРАННЯ

23 січня 2013 року колегія суддів Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) постановила Ухвалу, якою скасувала Окрему Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (КААС) від 16 травня 2012 року. В Окремій Ухвалі КААС йшлося про те, що Рішення Київської міської ради від 24.06.1999 № 317/418, яке встановлює 10-денний термін повідомлення про мітинги і демонстрації, не відповідає Конституції України. Також КААС у Окремій Ухвалі вказав, що Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988, який також встановлює 10-денний термін повідомлення, не діє в Україні.

Після оприлюднення Ухвали колегії суддів ВАСУ в українському медіа-просторі поширились чутки про те, що «Вищий адміністративний суд зобов’язав киян сповіщати про проведення мирних акцій за 10 днів». У зв’язку з цим ми заявляємо:

ВАСУ своїм рішенням 23.01.2013 НЕ зобов’язав киян повідомляти про зібрання за 10 днів і НЕ встановив конкретних термінів повідомлення про зібрання у Києві.

Тому що:

1. Жоден суд, навіть Вищий адміністративний, не має конституційних повноважень встановлювати конкретні терміни повідомлення про зібрання. Згідно Рішення Конституційного Суду України (КСУ) від 19.04.2001 визначення конкретних термінів повідомлення про зібрання «є предметом законодавчого регулювання». ВАСУ не є законодавчим органом, а його Ухвали не є законом. Отже, Ухвали ВАСУ не можуть встановлювати ні 10-ти, ні 2-х денні, ні будь-які інші терміни повідомлення.
2. У постановляючій частині Ухвали ВАСУ від 23.01.2013 НЕ йдеться про зобов’язання киян повідомляти про зібрання за 10 днів і НЕ встановлюються конкретні терміни повідомлення.

Фактично Ухвала ВАСУ, скасувавши Окрему Ухвалу КААС, повертає нас до існуючого досі правового регулювання свободи зібрань, яке базується на Конституції України та європейській Конвенції із захисту прав людини та основних свобод (Євроконвенція). Таке регулювання полягає, зокрема, в тому, що:

1. Визначення конкретних термінів повідомлення про зібрання «є предметом законодавчого регулювання» (Рішення КСУ від 19.04.2001).
2. Спеціального закону про зібрання в Україні не існує, отже не існує конкретних термінів повідомлення і повідомлення про зібрання може бути зроблене у будь-який момент до його проведення.
3. Рішення Київської міської ради від 24.06.1999 протирічить частині 1 статті 92 Конституції України, яка говорить: «Виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина». Отже, жодні рішення органів місцевого самоврядування не можуть визначати права і обов’язки громадян щодо права на мирні зібрання, зокрема й терміни повідомлення. Всеукраїнська ініціатива «За мирнй протест!» у судовому порядку вже скасувала такі неконституційні рішення у Дніпропетровську, Чернівцях, Сімферополі, Ужгороді, Житомирі, низці інших обласних та районних центрів.

Ухвала колегії суддів ВАСУ від 23.01.2013, яка скасувала Окрему Ухвалу КААС від 16.05.2012, протирічить не лише Конституції України, Рішенню КСУ від 19.04.2001, а й елементарній логіці.

Зокрема, правильно пославшись на Рішення КСУ та вірно зазначивши, що спеціального закону про зібрання в Україні не існує, колегія суддів ВАСУ не зробила логічного висновку, що конкретних термінів повідомлення про зібрання в Україні та в Києві не існує. Колегія зробила абсолютно протилежний висновок – про те, що київська влада може керуватися Рішенням Київради 1999-го року, яке не є «законодавчим регулюванням».

У зв’язку з тим, що Ухвала колегії суддів ВАСУ порушує право громадян на свободу мирних зібрань, гарантоване ст. 11 Євроконвенції, Всеукраїнська ініціатива «За мирний протест!» заявляє, що звертатиметься у цій справі до Європейського суду з прав людини.

Ми також очікуємо рішення Євросуду щодо першої справи про свободу мирних зібрань в Україні – «Шмушкович протии України». Ця справа стосується обмеження на підставі 10-денного терміну повідомлення свободи зібрань в Одесі і має стати прецедентом у цьому питанні для України.

Всеукраїнська ініціатива «За мирний протест!» та Інститут Республіка звертаються до Київської міської ради з вимогою скасувати своє антиконституційне Рішення від 24.06.1999 № 317/418.

Ми також звертаємо увагу на необхідність ухвалення Верховною Радою України змін до закону «Про місцеве самоврядування», Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та низки інших законодавчих актів, які б (зміни) унеможливили ухвалення неконституційних рішень місцевими владами та судами щодо свободи зібрань у майбутньому. Відповідний законопроект вже підготовлений представниками українських громадських організацій.

Ми також звертаємо увагу на небезпеку ухвалення спеціального закону про зібрання, у якому б було встановлено термін повідомлення про зібрання, який би перешкоджав громадянам реалізувати своє право, погіршував би ситуацію із свободою зібрань і фактично надавав би законної сили місцевим рішенням, подібним до Рішення Київської міської ради від 24.06.1999. Українські громадські організації вже неодноразово зривали плани «різнокольорової» влади ухвалити подібний закон.

Українське громадянське суспільство є достатньо сильним для того, аби не допустити ухвалення такого закону і в майбутньому.

19 лютого 2013

Голова ВГО «Інститут Республіка»

Володимир Чемерис