Чи все оk з правами дитини в Луганську?

 

Гасла про «дострокову» й повну реалізацію прав людини в одній із доповідей пана Януковича, який «чує кожного», про особистий контроль за втіленням прав у життя дітей панів Азарова та Павленка створюють картину, що в Україні з правами людини все оk! І навіть на місцевому рівні луганські чиновники доповідають про викорінення дитячої безпритульності та поступове вдале виконання регіональних програм із захисту прав дітей.

 

Якби не одне «але»…

 

За 9 останніх місяців 2011 року до Луганського правозахисного дитячого центру (ЛПДЦ) звернулось 106 дітей та їх опікунів з різними проблемами. Загальна кількість клієнтів ЛПДЦ за три роки діяльності становить 306 осіб.

 

На перший погляд це незначна кількість клієнтів, але, посилаючись на вищезгаданий виступ нашого Гаранта Конституції, цих випадків взагалі не повинно бути, тому що права всіх забезпечено. Краще взятися за меншу кількість клієнтів з найбільш гострими проблемами, ніж мати тисячі невирішених «завислих» справ, а звітувати, що все гаразд, як це прийнято в нашій державі.

 

«Державою створено різноманітні соціальні інституції: Служби та відділи у справах дітей, Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тощо, які повинні стежити за реалізацією прав дітей та в разі їх порушень прийти на допомогу. Але на практиці складається враження, що всі ці служби покликані звітувати про щасливе дитинство маленьких українців. На підставі розповідей клієнтів правозахисного дитячого центру нам навіть вдалося скласти досить цікавий перелік «послуг» з боку державних інстанцій, - розповідає про проблему заступник голови правління Правозахисного центру "Поступ", соціальний працівник ЛПДЦ Світлана Тарабанова. - На першому місці постали такі послуги як грубощі, хамство, лицемірство чиновників, друге місце посіла халатність, третє - пінг-понг клієнтами з однієї служби до іншої, з кабінету до кабінету, і четверте місце можна віддати прямим порушенням прав дитини самими держслужбовцями. Як правило, до правозахисної дитячої приймальні люди приходять уже отримавши цілий «пакет послуг» у згаданих інстанціях!»

 

Роботу нашого центру спрямовано на соціальну та правову допомогу дітям та їх сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах. У першу чергу, це діти-сироти та діти, позбавленні батьківського піклування. У 2011 році зросла кількість випадків обслуговування дітей-інвалідів.

 

Загальна кількість послуг, які надали працівники ЛПДЦ, становить близько 1000. Серед найпоширеніших - консультації соціального працівника (телефонні та особисті). У 2011 році зросла кількість електронних консультацій через Інтернет. Для відома, тривалість телефонних консультацій становить 20 хвилин. Середня тривалість очних консультацій -30-40 хвилин. Також актуальними є послуги складання різного роду юридичних документів: від заяви до органів місцевої влади про наявність закріпленого житла до позовних заяв до суду на встановлення батьківства. За цей рік було підготовлено близько 100 документів. Ще однією з послуг є соціальний супровід клієнтів до органів місцевої влади та місцевого самоврядування, яка в першу чергу, як це не комічно звучить, запобігає отриманню вищевказаних спеціальних «послуг» з боку чиновників.

 

Також популярною залишається послуга освіти з прав дитини. Минулого року було проведено близько 20 різноманітних занять у школах.

 

На перший погляд, дитина може звернутися до правозахисного дитячого центру з одною проблемою, а за нею потягнеться ціла низка. Приміром, у ході первинного прийому одного з наших клієнтів А. виявилося, що дитина втекла з навчального закладу, тому що їй там некомфортно: над нею знущаються інші діти, яких до цього спонукають викладачі. І все через хворобу дитини. А потім виявляється, що по закінченні училища дитині не надали грошової компенсації, бо чомусь адміністрація закладу вирішила, що їм видніше, що потрібно випускнику-сироті, і купила теплу ковдру. А де укриватися тією ковдрою, якщо навіть ліжка немає? Житло ж батьків цієї дитини кудись зникло, і сільрада закріпила за нею фундамент. Tobecontinued…

 

Минулого року найгострішою серед проблем можна виділити насильство. Працівникам ЛПДЦ довелося зіткнутися з різними видами насильства: від образ та погроз, тобто психологічного насильства, до грубого фізичного насильства, як з боку опікунів, так і з боку самих дітей.  

 

На другому місці поки що залишається проблема забезпечення житлом дітей-сиріт, точніше осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (такий статус вони набувають у віці від 18 до 23 років). В році, що минув, маємо три історії успіху. З 2009 року двом сестрам отримати житло у рідному місті допомагали адміністрації навчальних закладів та наш Центр. Цілу кіпу паперів було надіслано до різних інстанцій, у тому числі міському голові Луганська було направлено клопотання про особистий прийом, але пан Кравченко так був зайнятий, що навіть відмови не надіслав. Дійсно, це ж не цукерки до дитбудинка раз на рік відвезти, а житлом дитину забезпечити, тому ніякої картинки для піару. Але листи та наші вуличні акції, культурні та інформаційні заходи зробили свою справу, і дівчатам виділено кімнату в гуртожитку. Ще одна наша клієнтка також змогла через півтора роки боротьби, митарств по кабінетах різних інстанцій отримати кімнату в гуртожитку.

 

«По закінченні школи-інтернату я приїжджала в гості до подружки в гуртожиток, де в дитинстві я жила разом з мамою. Досі не можу зрозуміти, чому, коли я була маленькою, в мене було житло, а коли я виросла, воно в мене зникло. Коли почалася вся біганина по кабінетах, щоб  стати на квартирний облік, і тітоньки в різних службах казали, що немає житла в мене і не буде, тому що не будують його в Луганську, я питала їх про одне: «Навіщо тоді мене забирали  від мами, бо з нею я мала свій куточок! А Ви жбурляєте мене з кабінету до кабінету, а житла я як не мала, так і «не світить» воно мені?» На що  мені відповідали: «Дівчино, поводитеся по-хамськи!»  Але я рада, що не здалася і з допомогою Світлани Володимирівни все-таки виходила по всіх кабінетах кімнату в гуртожитку. Поки що там немає меблів, але в мене є матрац і найголовніше знову свій куточок! – ділиться радістю випускниця Щетовської школи-інтернату Даша.

 

На третьому місці серед наявних проблем - оформлення опіки над дітьми, позбавлення та відновлення батьківських прав.

 

Серед актуальних вже протягом кількох років причин порушень прав дітей є досить низька правова культура самих дітей та їхніх опікунів, а також  незнання українського законодавства, зокрема, в аспекті підготовки різної юридичної документації. Система безоплатної правової допомоги в Україні є неефективною. Убільшості випадків, саме з цієї причинидіти та їх опікуни не мають можливості самостійно адекватно реагувати на порушення власних прав. А назверненьдо юридичних конторвонипросто не маютькоштів.

 

Нагадаємо, що вже майже три роки на базі ПЦ «Поступ» працює Правозахисний дитячий центр. Свою роботу ЛПДЦ розпочав завдяки проекту «Правозахисна дитяча мережа Донбасу» (адміністрування МГО «МАРТІН-клуб» (м. Макіївка, Донецької обл.) при фінансовій підтримці Єврокомісії.

 

За консультацією або за допомогою в реалізації прав дітей до ЛПДЦ можна звернутися за телефоном 050 623 58 46 або надіславши листа на ел. адресу: postup@ukr.net

 

На світлинах з фотовиставки «Діти просто неба», присвяченій дітям-сиротам, яких позбавили житла, клієнтка ЛПДЦ Даша.

 

 

Прес-служба Правозахисного центру «Поступ»