Лист меру або як луганчани вирішували житлові проблеми сиріт

Минулого тижня у Луганську відбувся круглий стіл «Стратегії вирішення проблеми забезпечення житлом соціальних сиріт, випускників навчальних закладів Луганська та Луганської області».

В роботі круглого столу взяли участь співробітники Луганського правозахисного дитячого правозахисного центру, який діє на базі ПЦ «Поступ», Східноукраїнського центру громадських ініціатив, працівники Служб у справах дітей Луганської облдержадміністрації та районних у місті Луганську рад, також  журналісти та інші громадські діячі.

Під час зустрічі правозахисники ЛДПЦ повідомили присутніх про стан проблеми на травень 2010 року. Зокрема, наголосили на тому, що у більшості випадків проблема відсутності житла встає перед сиротами, коли вони закінчують школи-інтернати або професійні навчальні заклади. Вони повертаються за адресою закріпленого за ними житла і бачать перед собою руїни. Інших на ганку зустрічають люди, які навіть не є родичами цих дітей, але також прописані у цьому жилому приміщенні. Багато з дітей-сиріт пам’ятають, як жили в домах зі своїми батьками, але не можуть пригадати адресу, не знають, чи належало це житло їх батькам до того, як їх позбавили батьківських прав.

Держава у таких випадках має надати дітям так зване соціальне житло. Але, як правило, таке житло не надається, оскільки об’єми будівництва соціального житла в Україні недостатні для того, щоб задовольнити потреби усіх пільгових категорій громадян. Державні органи, які зобов’язані стежити за станом закріпленого житла, не роблять цього, ігноруючи вимоги українського законодавства. І органи місцевого самоврядування не поспішають ставити дітей вразливих категорій на квартирний облік.

В свою чергу  держслужбовці підкреслили неможливість ними в повній мірі забезпечувати право на житло дітей сиріт через недосконалість української законодавчої бази.

- Після досягнення 18-тиріччя, діти зазначеної категорії набувають статус особи з числа дітей сиріт і переходять під піклування Центрів у справах сім»і , спорту та молоді. Але, як правило, Центри мають забезпечувати  інформаційно-консультативні потреби сиріт, а механізми захисту прав вищезазначеної групи молоді ніде не прописані. А щоб поставити сироту на квартирний облік необхідна реєстрація за місцем проживання, а на момент закінчення  ,- підкреслила працівник ЦССМ Артемівського району Луганська Світлана Черенкова.

Богдан Бондаренко, юрист СЦЦГІ зазначив, що в Луганську та області досить значна кількість занедбаних квартир, власники яких померли та не мали спадкоємців, поїхали на заробітки та не повернулися тощо:

- Чому б не відкрити «гарячу» телефонну лінію за якою громадяни повідомляли б по місце розташування таких квартир. Створивши реєстр таких квартир не було б махінацій з боку шахраїв. Окреме питання-розподіл такого житла. В луганську є квартири для суддів, працівників прокуратури, міліції та СБУ. Але закон не тіки суддям гарантує право на житло, сиротам він також прописує його виділяти.

Після жвавого обговорення правозахисники і урядовці виокремили наступний список вимог для вирішення житлових проблем сиріт до міського голови Луганська:

  • створити реєстр «покинутого житла», відкривши «гарячу лінію», на яку населення може повідомляти про покинуті квартири;
  • створити соціальний гуртожиток у Луганську для сиріт, залучаючи державні кошти;
  •  для постановки на квартирний облік спростити систему реєстрації сиріт;
  • заключати договори з батьками, позбавленими батьківських прав про заміну сплати аліментів на дарування житла.

Вищезазначені пропозиції буде підписано як правозахисниками, так і дерслужбовцями та передано міському голові Луганська Сергію Кравченку, якого також запрошували до участі у даному заході, та мерам міст Луганської області.

Р.S. Коли члени ініціативної групи запрошували гостей до участі у круглому столі, один із працівників міськради іронічно висловився про присутність мера Луганська: « Сергій Іванович не прийде, проблеми сиріт це для нього дрібнота!»