Продовживши подорож судами Луганщини в рамках кампанії моніторингу доступності судів для ММГН «Правосуддя без бар’єрів» мене занесло до Жовтневого районного суду – старої 3-поверхової будівлі. Досвід спілкування з охороною інших судів підказував, що можуть виникнути проблеми з фотофіксацією під час огляду приміщення. Але щоб такі…
Ще на вході побачивши фотоапарат охоронець зауважив, що фотографування в приміщенні суду заборонене і може бути лише з дозволу адміністрації, а на мою спробу здійснити таки зйомку інформаційного стенду став комусь телефонувати та наполегливо «попросив» пройти з ним на другий поверх (ліфт до якого, до речі, відсутній). Тож спочатку ми завітали до мілєйшої тітоньки з відділу організації праці, яка кілька разів змінилася в обличчі, коли почула, про моніторинг приміщення суду на архітектурну доступність для маломобільних груп населення, але присутній також в кабінеті чи то колега, чи то відвідувач врятував її зі скрутного становища, зауваживши, що це щось «про інвалідів». Тож вислухавши 15-хвилинну істеричну лекцію про те, що коли я заходжу до приміщення суду, то зобов’язана одразу ж сповістити адміністрацію про мету свого візиту та наміри (втім, тітонька відмовилась сказати, де ж прописане те «зобов’язання» і хто ж власне мене зобов’язав), ми рушили до голови суду.
Але там було не менш цікаво. Пан Голова поцікавився моїми повноваженнями, попросив документ, який би засвідчував, що я дійсно представляю громадську організацію, що мене сюди хтось «направив», а на питання, як же бути з власною ініціативою громадянину України - відрізав: «багато вас таких ініціативних, а працювати ніхто не хоче – аби лише моніторити та по майданах шастати». Спроба поговорити більш предметно, а саме про законодавчі норми, якими регулюється питання фотофіксації в приміщенні суду, наполегливо зводилася до «шастання по майданах» (відчувався багаторічний досвід роботи в українському суді – цинічне ігнорування прямих питань по суті суперечки та спроб звернутися до законодавчого врегулювання обговорюваної проблеми). Зійшлися на тому, що без папірця з печаткою (як то завше у нас буває) я не маю права ні на що, тож в супроводі охоронця маю покинути приміщення «храму правосуддя».
.JPG)
Але ж власне що так турботливо ховали від мене співробітники суду?
Слід зауважити, що саме приміщення (принаймні його перший поверх, де власне і розташована більшість кабінетів та канцелярії), могло бути цілком придатним для відвідання ММГН – коридори та двері широкі, порожки відсутні або невеличкі та плавні, сходів між входом та кабінетами нема. Склалося враження, що основні перешкоди створені штучно, так зокрема прикручена до пандусу труба, чи то і без того досить вузька рама металошукача не лише розташована впритул до вхідних дверей, а ще й на чверть загороджена столом охорони, чи то нагромадження під інформаційними стендами столів та лавок.
Втім, існують в суді й більш серйозні проблеми, що потребують суттєвого переобладнання та значних фінансових витрат, як от відсутність кнопки виклику чергового та залізні рейки замість пандусу, навіть без поручнів
.JPG)
чи то тісний санвузол, до якого ведуть дві двері шириною близько 60 см, між якимикоридор завширшки 1 м та завдовшки - 2 м, та в якомупрямо на проході розташований умивальник, щозакриває ледве не половину коридора
Проте, чого саме так соромиться адміністрація суду, для монітора поки лишилося загадкою.
Довідка: Моніторинг безбар’єрності українських та білоруських судів відбувається за ініціативи учасників та учасниць Другого Міжнародного Курсу з прав людини для молодих активістів, реалізованого в рамках спільної стратегії Всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини» та Білоруської правозахисної школи. Щоб взяти участь в моніторингу і досліджувати архітектурну доступність судів у вашому місті або отримати додаткову інформацію, зв'яжіться з координаторами кампанії за електронною адресою:[email protected]або за телефонами +38 (050) 273-19-96 (Олена Луньова), +38 (050) 810-66-49 (Юлія Красільникова).
Приєднуйтеся до кампанії «Правосуддя без бар’єрів» у фейсбуці!
Кампанія "Правосуддя без бар'єрів" підтримана в рамках проекту «Підтримка громадської активності в Україні», що здійснюється громадською організацією «People in Need» («Людина в біді», м. Прага, Чехія) у партнерстві з Кримським правозахисним центром "Дія", Мережею правових приймалень Криму за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки. Проект спрямований на посилення ролі місцевих громадських організацій, ініціативних груп та шкільних об'єднань у суспільстві.
