Громадська організація Правозахисний центр "Поступ" стурбована інформацією про намагання Київської міської державної адміністрації добиватися судової заборони першого українського Маршу рівності за права ЛГБТ, який має відбутися 25 травня 2013 року. Не менш турбує відсутність офіційної реакції на заклики представників радикальних груп до вчинення фізичного насильства по відношенню до організаторів, учасників та прихильників Маршу рівності, які лунають під час масових заходів та поширюються у медіа.
Наголошуємо, що КМДА та МВС, як органи державної влади, несуть відповідальність за дотримання міжнародних зобов’язань України в сфері прав людини, зокрема заборону дискримінації за будь якою ознакою та свободи мирних зібрань, які очевидно будуть порушені у наслідок як заборони Маршу рівності, так і у випадках незаконного насильства по відношенню учасників Маршу та їх опонентів.
Усталеною практикою Європейського Суду з прав людини є визнання порушенням прав, гарантованих статтями 11 та 14 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод заборону проведення маршів та демонстрацій на захист прав представників ЛГБТ-спільноти. За всіма розглянутими скаргами про заборону гей-прайдів Європейський Суд визнав порушення з боку держав, на дії або бездіяльність яких скаржилися заявники. Як неодноразово підкреслював Європейський Суд у своїх рішеннях, свобода зібрань, передбачена Статтею 11 Конвенції, захищає не лише демонстрацію тих поглядів, які добре сприймаються суспільством, а й такі зібрання, які можуть дратувати чи ображати осіб, які виступають проти ідей або цілей, які учасники таких зібрань намагаються просувати[1]. Суд наголошує, що учасники таких зібрань повинні мати можливість проводити демонстрацію без страху, що вони будуть піддані фізичному насильству з боку своїх опонентів. Таким чином, обов'язком держав, що підписали Конвенцію, є прийняття належних заходів для того, щоб законні демонстрації та контрдемонстрації проходили мирно[2].
У рішенні по справі Алєксеєв проти Росії[3] Європейський Суд прямо вказує, що негативне ставлення великої частини суспільства до ЛГБТ-спільноти та доводи влади про неможливість захистити учасників гей-прайду від насильства з боку опонентів не можуть бути підставами для заборони маршу на захист прав ЛГБТ. Також в цьому та в інших рішеннях[4] Суд визнав дискримінаційними та неприпустимими втручання у свободу мирних зібрань в разі, якщо вони обґрунтовуються сексуальною орієнтацією учасників зібрання.
Таким чином, можна констатувати, що заборона або неспроможність забезпечити проведення Маршу рівності 25 травня 2013 року стане черговим ударом по репутації України на міжнародній арені та новою перешкодою на шляху європейської інтеграції країни.
Ми закликаємо Київську міську державну адміністрацію та Міністерство внутрішніх справ у повній мірі усвідомити власну відповідальність за дотримання прав та свобод громадян під час проведення Маршу рівності за права ЛГБТ 25 травня 2013 року. Для цього Київська міська державна адміністрація повинна відмовитися від будь-яких спроб добитися судової заборони Маршу рівності, а Міністерство внутрішніх справ повинно вжити всі необхідні заходи для того, щоб забезпечити безпеку як всіх учасників Маршу рівності так і учасників контракцій.
[1]Наприклад, справа Станков і Об'єднана македонська організація «Ilinden» проти Болгарії, № № 29221/95 і 29225/95, § 90, ECHR 2001-IX
[2]Наприклад, справа Платформа «Лікарі за життя» проти Австрії (рішення від 22.06.1988)
[3]Справа Алєксеєв проти Россії (Скарги№№ 4916/07, 25924/08 и 14599/09; рішення від 21.10.2010)
[4]Наприклад, рішення по справі Genderdoc-Mv. Moldova(скарга 9106/06, рішення від 12.09.2012) або BączkowskiandOthersv. Poland (скарга1543/06 рішення від 03.05.2007)
