Молоді луганські активісти підтримали ініціативу випускників програми "Розуміємо права людини" - 25 червня біля Луганського обласного управління внутрішніх справ було проведено пікет з нагоди міжнародного дня проти катувань. Учасники акції поклали квіти на сходи управління та звернулися до обласного міліцейського керівництва з вимогою ефективно розслідувати кожен випадок жорстокого поводження з боку працівників правоохоронних органів.
У Києві 25 червня, біля Міністерства внутрішніх справ, також пройшла акція, присвячена пам’яті «закатованих міліцією», ініційована національною освітньою програмою «Розуміємо права людини».
Зокрема, учасники акції навели приклади щодо постраждалих від дій представників міліції та встановили біля будівлі МВС символічний пам’ятник «Пам’яті жертв катувань», до якого поклали червоні гвоздики.
Паралельно, під обласними управліннями МВС України,відбулися акції в Харкові, Луганську, Черкасах, Севастополі, Чернигові та Сімферополі.
Організатори акції вимагають від керівництва МВС належного розслідування випадків катувань і звертаються з вимогою сприяти створенню ефективних механізмів громадського контролю за розслідуванням фактів катувань та поганого поводження.
Як зазначила представник Української Гельсінської групи Марина Говорухіна, повідомлення про катування та нелюдське поводження з боку міліції надходять до громадських організацій. «Мережею громадських приймалень Української гельсінської спілки з прав людини реєструються сотні скарг на різні форми поганого поводження з боку міліції», - сказала М.Говорухіна.
Вони звернули увагу керівництва МВС на те, що існує Громадська рада із забезпечення прав людини, «яку міністр продовжує ігнорувати, і яка б могла допомогти у боротьбі з порушенням прав людини в органах МВС».
З Моніторингу незаконного насильства в органах внутрішніх справ України (2009 р.): «Показовим є розподіл відповідей на пряме запитання: «Чи були протягом останніх п’яти років випадки навмисного заподіяння вам працівниками міліції побоїв, страждань або катувань із метою розкриття й розслі дування злочинів?». У загальному масиві населення 0,8% опитаних зазначили, що такі випадки мали місце неодноразово, а ще 2,7% на те, що був один такий випадок. Отож при тому, що 96,5% населення України не зустрічалося незаконним насильством з боку міліції, 3,5% все-таки мали такий досвід. Реально це становить 105 виявлених випадків, коли незаконне насильство застосовувалося безпосередньо щодо опитуваного. Якщо ж ураховувати, що в ході дослідження була опитана вибірка з 3000 осіб, які репрезентують все доросле населення України, то в масштабі країни майже 1,3 млн осіб ставали жертвою незаконного насильства з боку працівників міліції».
У Луганську, молоді активісти з плакатами російською, українською та англійською мовами закликали міліціонерів назавжди відмовитися від тортур: «Пытки недопустимы!», «Зупиніть катування!», «Stop torture!».
«У Луганській області як і раніше продовжують мучити людей! Цинічно і нелюдяно! Начальник обласного управління зобов'язаний негайно підвищити контроль за дотриманням прав людини! Особливо на периферії, у віддалених містах і селищах, де тортури в міліції застосовуються майже публічно!», - виголосив на вступній промові координатор акції Ярослав Мінкін.
«Навіть одне єдине вбивство, вчинене українською міліцією, стало б ганьбою для їх мундирів. А зараз ми стикаємося з ситуацією, коли людей катують повсюдно. Найбільша проблема - це небажання більшості активно заявити про свою незгоду, рішуче виступити проти міліцейського свавілля », - прокоментував ситуацію координатор програми «Розуміємо права людини» Костянтин Реуцький.
Для сімферопольських активістів навіть проливний дощ не став перешкодою для проведення акції.
«Міліція зобов'язана захищати наші права та інтереси, врешті-решт, ми наймаємо їх на роботу, платимо податки, а отже, їх завданням є виконання зобов'язань перед нами. Тортури в міліції - просто недопустимі! Червоні квіти біля будівлі МВС - це кров загиблих і замучених у катівнях! Невже громадянам і далі доведеться шукати захисту від захисників?!»,- заявила одна з організаторів акції Ганна Введенська.
Автор : Ярослав Мінкін
